«Ти такий класний/класна!» – «Та ні, то так вийшло/пощастило/ ти перебільшуєш»

Знайоме відчуття, коли вас хвалять, а ви відмовляєтесь це приймати? Мені особисто – так. Ніби ви не заслужили компліментів і взагалі, то все дурниці. Потрібно бути скромним, вона ж прикрашає. Тоді «вітаю», ви себе знецінюєте. 

Джерелами такого знецінення можуть бути: 

  • батьки
  • вчителі (значимі для дитини)
  • однолітки (у підлітковому віці)

Знецінення дуже негативно впливає на особистість.

Вона не вірить у свої сили («я більше нічого не можу зробити»), не прагне до кращого («я краще не зроблю»), дозволяє собі та іншим применшувати свою цінність та заслуги. Звучить дуже сумно, насправді.

Звичайно, є різні ступені такого стану. Від простого неприйняття компліментів до тотальної невіри в себе і свої сили. Як з цим боротись? 

Найлегший прояв знецінення можна спробувати подолати самому. Коли вам кажуть щось приємне, а ви починаєте від цього за звичкою відхрещуватись, прислухайтесь до себе: що з вами відбувається в цей момент? Які думки,почуття, емоції виникають, коли чуєте таке про себе? Що буде, якщо просто сказати «так, я такий/така»? Це можете навіть записувати, пізніше перечитаєте і зробите для себе висновки.

З тотальним знецінювання вже потрібно працювати в парі з психологом, тому що потрібно заново будувати ставлення до себе. Але це цілком реально. І тоді можна приймати і не приймати (теж важливий момент) усе, що захочеться!

Любіть себе, бо хто як не ви.