Орієнтована тривалість читання статті ~ 4 хв.
Коли з нами щось трапляється, чи навпаки, не трапляється нічого, ми думаємо: «Чому це так? Хто ж у цьому винен?».
Саме таким питанням у 60-х роках ХХ ст задався Дж. Роттер, американський психолог. Його зацікавило, кого люди вважають відповідальними за різні події в їхньому житті. На основі своїх дослідженнь вчений створив теорію про локус контролю.
Локус контролю – це суб’єктивне, узагальнене представлення людини про те, що є причиною подій її життя і хто несе за них відповідальність.
У відповідності до уявлень людей, він створив шкалу і розмістив на її полюсах 2 типи: екстернальний та інтернальний.
Інтернальний тип характеризується переконанням, що особистість сама є причиною різних подій та саме вона несе відповідальність за свої дії та життя. Така людина вважає, що всі досягення та невдачі є наслідком її діяльності. Даний тип характеризується такими рисами, як впевненістю в собі, наполегливістю, послідовністю у досягненні цілей. Якщо щось трапляється – ці люди завжди знають, що вони можуть, а чого не можуть зробити та приймають рішення в відповідності до своїх цінностей.
Екстернальний тип характеризується протилежним – відповідальність лежить у зовнішніх обставинах. Людина з таким типом локусу контролю вважає, що вона не може щось вирішувати та якось впливати на своє життя особисто – усі зміни спричинені іншими, кимось ззовні. Це можуть бути інші люди, обставини, вищі сили, доля. Такі особистості характеризуються невпевненістю у собі, конформністю, підпаданням під вплив інших.
Іноді буває так, що людина на середині шкали – у неї є риси і першого, і другого типу.
Отже, як ми бачимо, локус контролю може бути зовнішній або внутрішній. Проте бувають випадки, коли в одній людині поєднуються обидва локуси. Приналежність до певного типу має як свої позитивні, так і негативні сторони, тому не можна стверджувати, що якийсь тип – добрий, а якийсь – поганий. Як і загалом в житті, рідко коли щось буває біле або чорне, переважно все поєднує в собі обидва ці кольори.
