Чому ми не можемо сказати «ні»

Орієнтована тривалість читання статті ~ 5 хв.

Кожного дня ми приймаємо якійсь рішення. Кажемо «так» чи «ні» залежно від багатьох факторів. Але часто трапляється, що на наші рішення впливають, близькі нам люди та наші стосунки з ними. Найчастіше «так» звучить, коли нас просять рідні, близькі друзі, хороші приятелі й т.д.

Є ще така категорія людей, які не можуть відмовити нікому, навіть якщо вони дуже не хочуть це робити або ж це шкідливо для них. Про них найчастіше чути – «вони не можуть сказати ні».

Чому ми не можемо сказати «ні?»

Причин може бути багато. Наведемо декілька з них.

Перш за все, вплив батьків та їхнє виховання. Вони можуть вмовляти, змушувати щось виконувати, не брати до уваги думку дитини про те чи інше. Якраз ігнорування думки, яке супроводжується фразами «ти ще малий/мала, ти нічого не розумієш, ми дорослі, ми знаємо краще, твоєї думки ніхто не питав», тощо, найбільше впливає на дитину. У неї тоді формується недовіра до себе, своїх думок і особливо рішень.

Також одним з важелів впливу є нав’язування почуття провини за свої власні рішення.

Створюється такий ланцюг: батьки кажуть щось робити так – дитина не згідна і робить по-своєму – батьки звинувачують її – у дитини виникає почуття провини й вона далі зробить так, як хочуть батьки. Цей ланцюг потім переноситься у дорослому віці на різні стосунки.

Подібним чином на дитину можуть впливати вчителі та інші значимі дорослі. У початковій школі для школяра найголовнішим стає вчитель і його думка надзвичайно цінується дітьми. Якщо він/вона нав’язує свої думки, свої способи вирішення завдань, ситуацій і не дає простору для дитини, у неї не буде навички робити це самостійно.

Далі, у підлітковому віці з’являються компанії однолітків. У них діти пробують різноманітну поведінку, проявляють і досліджують себе і свої характери. Тут важливо зауважити, що для підлітка думка навколишніх є дуже важливою. Тому, коли в компаніях щось вимагають зробити, часто стараються продавити захист, наприклад, розвести «на слабо». Іноді підлітки попадаються на таке, іноді опираються. Найгірший сценарій, якщо в погоні за симпатіями інших підліток весь час виконує, що від нього хочуть. Від нього згодом вимагають все більше і більше, поки не настане сильна подія, дуже важлива, де принципово сказати «так чи ні». Якщо дитина прийме рішення не на свою користь, це може зламати її і далі по життю вона буде робити те, що хочуть від неї інші.

Як навчитися говорити «ні»

Є декілька порад, які допоможуть це зробити. Однак для того, щоб вони спрацювали, потрібно не просто їх прочитати, а перетворити в звичку.

Перш за все, слухайте себе, свої емоції та відчуття. Відмічайте, що і як на вас впливає, які прохання викликають сильний спротив і чому.

Довіряйте собі. Ніхто, крім вас самих, не може вирішувати, що вам робити. Відштовхуйтесь від своїх відчуттів, вони допоможуть зрозуміти, чого вам хочеться.

Робіть, що захочете. Дуже банальна порада і в голові зразу звучить «ех, та це й так ясно», але повірте, ми мало робимо з того, чого насправді хочемо. Якщо в вас з цим немає проблем – чудово, якщо є – починайте з маленьких кроків. Маленькі покупки, смачна їжа після роботи чи зустріч з хорошою людиною дадуть вам сил на більше.